«Дорога і шановна товаришко!»: спроба реабілітації узвичаєних українських гоноративів

  • Світлана Богдан

Анотація

У статті розглянуто особливості вживання номенів товаришка і товариш як гоноративів в епістолярних текстах Лесі Українки, з’ясовано індивідуальну й національну традицію їх використання; проаналізовано типологічні мікроконтексти актуалізації ядерних лексем цього деривативного ряду та продуктивність їх функціонування; визначено коло адресатів, що належали до її товариського середовища, у спілкуванні з якими фіксовані апелятиви з цими опорними лексемами; досліджено передумови диференційованого вживання цих номенів як етикетних одиниць в епістолярній комунікації; простежено авторську мотивацію їхнього використання в індивідуальній мовотворчості Лесі Українки; обґрунтовано доцільність відновлення цих номенів у сучасному українському мовленні з огляду на давність їхнього функціонування в системі мови. Ключові слова: епістолярний текст, товаришка, товариш, адресат, апелятив, гоноратив.
Опубліковано
2019-04-26
##submission.howToCite##
Богдан, С. (2019). «Дорога і шановна товаришко!»: спроба реабілітації узвичаєних українських гоноративів. Волинь філологічна: текст і контекст, (26), 26 - 49. Retrieved із https://volyntext.eenu.edu.ua/index.php/volyntext/article/view/804