Психоаналітичний наратив у творчості Лесі Українки (на прикладі драми «У пущі»)

  • Марія Моклиця

Анотація

У статті йдеться про диференціацію терміну «психоаналітичний наратив» відповідно до використання в різних галузях науки, насамперед у психології та літературознавстві. Висувається гіпотеза щодо введення в науковий обіг поняття «імпліцитний психоаналітичний наратив»: на позначення особливостей художньої літератури, скерованої на діагностику психічних станів, коли усвідомлення несвідомого супроводжує творчий процес письменника і лягає в основу розуміння життєвих проблем персонажа. Стверджується, що без поняття «імпліцитний психоаналітичний наратив» неможливо розкодувати численні колізії в сюжетах Лесі Українки, адекватно оцінити характер психологізму її творчості. Діагностична спрямованість більшості історій формує підтекстову напругу, забезпечує поліфонію і парадоксальну ускладненість її творів. На прикладі драми «У пущі» показано, що імпліцитний психоаналітичний наратив дозволяє відповісти на питання про причини занепаду митця і його суїцидальних бажань у фіналі твору. Ключові слова: імпліцитний психоаналітичний наратив, Леся Українка, «У пущі», психологізм.
Опубліковано
2019-04-26
##submission.howToCite##
Моклиця, М. (2019). Психоаналітичний наратив у творчості Лесі Українки (на прикладі драми «У пущі»). Волинь філологічна: текст і контекст, (26), 139 - 156. Retrieved із https://volyntext.eenu.edu.ua/index.php/volyntext/article/view/813